Проблеми. Скрута. Холод обіймає.
І натовп топче. Що йому до того?
Безсилля знову і безвихідь знову
Зриває час, мов шкірою кривавою…
Вкриває.
Мій дім запнувся хусткою чужою…
Красується в нім не моя жіночість…
…Свою оселю я пройду навшпиньки –
Із тих світів –
на цьому –
не помічена…
Не тінь.
Любов!
Бо материнством, –
Мамою
Лиш тут
засвічуються…
Поділитися:
