пишемо кіносценарій

Марія ВАЙНО запрошує талановитих до своєї ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ на вивчення ДРАМАТУРГІЙНОГО курсу (НАПИСАННЯ кіносценарію) та елементарного розбору ЗЙОМОК (фото-, відео-) та відеоМОНТАЖУ (є дистанційна тільки 1 групка і 1-а – очна).

Програма, ведення занять – за авторською програмою та посібником Марії Вайно «Сценарна майстерність».

Початок навчання групи -1 листопада.

Вік набору студійців від 16 років. (+ не обмежений!) Вимога – творче бачення.

Група – не більше 5-7 осіб.

2 год. на тиждень; день тижня- субота (можливі варіанти):1 год. сценарної майстерності +1 год. практичних розборів візуальних та монтажних робіт.

Тривалість – 4 місяці, 32 год. занять + 1 індивідуальне(!) заняття кожному в подарунок.

СЕРТИФІКАТ студійці отримують із записом:

– ВІДВІДАВ/ЛА і ПРОСЛУХАВ/ЛА курс лекційних і практичних занять (32+1 год.) в майстерні Марії Вайно;

АБО

– (продовж.) ЗАХИСТИВ/ЛА 2 сценарії: ігрового малометражного фільму, рекламного ролика та 1 відео (обраного вами жанру) – з оцінкою: «добре» чи «дуже добре».

ХТО БАЖАЄ, – просимо писати у месенджер.

МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ!

P.S. Марія Вайно працює зі слухачами індивідуально та як SkriptDoktor( з цікавими для неї кіносценаріями).

Пропонуємо буктрейлер посібника «Сценарна майстерність» М. Вайно (Робота нашої студійки Маргарити Савчак). За бажанням, – дивіться попередній пост на моїй сторінці.

До ЗУСТРІЧІ!

#dramaturgiinyi_kurs_Marii_Vaino

#napysanna_kinoscenariiv

#scenarna_maisternist_posibnyk_Mapii_Vaino

#dramaturgiina_shkola_Marii_Vaino реклама

до видавництва здано рукопис альманаху переможців конкурсу

ДОРОГІ ДРУЗІ! Сьогодні здала до видавництва на верстку упорядкований рукопис альманаху “ІМПРЕСЯ 2021” творів відзначенців; проговорили дизайн верстки та обкладинки, дипломів, подячних листів… Ще немало копіткої роботи з редагуваням, коректурою, погодженням різного плану. Але процес видання запущено – і я радію. Буде гарний альманах переможців конкурсу. 🙂

Оголошено переможців Всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника

Із захопленням працювали всі ЧЛЕНИ ЖУРІ: Сидоржевський Михайло Олексійович, Марта Богданівна Хороб, Євген Баран, Василь Трубай, Марія Вайно, Олена Дутка, Галина Пристай. Технічно-організаційний супровід – Дутка Олена. Дяка Вам, друзі!

До речі, СПІВЗАСНОВНИКИ Першого Всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника – Національна спілка письменників України (очільник –  Михайло Сидоржевський), ГО “Імпресія” (очільниця – Марія Вайно), Товариство письменників та журналістів ім. Івана Франка  (очільник –  Євген Баран).

ПРЯМА МОВА членів ЖУРІ   про КОНКУРС :

Мені було цікаво читати ці короткі тексти. Зрозуміло, що не всі з них вартісні, але є доволі цікаві і добре написані. Особливі ті, в яких – підтекст, конфлікт, несподівана розв’язка… Водночас дехто забагато приділяє уваги кучерявій орнаментальності чи діалектизмам, ще хтось намагається ускладнити текст, від чого його просто важко читати і думка ковзає поверхнею, не заглиблюючись, бо глибини нема… Хтось нанизує пустопорожні діалоги – без сенсів і без смислового наповнення… Ця дорога до храму не веде. Лише внутрішня напруга і туга інтрига, а ще об’ємні, виразні образи, лише, якщо хочете, драйв, котрий проступає крізь, здавалося б, звичні і знайомі слова («огонь в одежі слова») – ось напрямок, в якому треба рухатися, аби досягти вершин.

Михайло Сидоржевський, очільник Національної спілки письменників України, письменник, голова журі Конкурсу

Оскільки конкурс присвячено 150-річчю від народження унікального новеліста Василя Стефаника, то мене приємно вразили твори, в яких відчувається знання малої прози письменника: за проблематикою (проблема життя і смерті, тема самогубства, відлуння війни, жіночої недолі, самотньої старості) чи за художнім новелістичним мисленням автора: лаконізм, психологічна напруга, новелістичний пуант, прихований драматизм, трагізм сучасних реалій, у центрі зображення – особлива подія, узгодження із заголовком, вміння будувати інтригу, писати навіть  про страшне-складне просто і сильно.

В основному твори, подані на конкурс, мені принесли особливе естетичне задоволення. Вдячна авторам за це.

Марта Хороб, науковиця, дослідниця новелістики, к.ф.н.

Конкурс малої прози, означений іменем Василя Стефаника, дозволить авторам виявити свій новелістичний талант і розкрити їхню майстерність «у краплині води побачити цілий світ». Мене вже здивували окремі автори чіткістю, структурованістю і мовним багатством. Гадаю, цей конкурс стане відкривавчим для багатьох майстрів художнього слова.

Євген Баран, літературний критик, науковець, очільник ГО «Товариство письменників та журналістів ім. Івана Франка 

Прочитав, знайшов кілька геніальних. Хороший конкурс ви задумали, справді стефанівська коротка проза. Десь мав захоплення, десь розчарування, а загалом радий був долучитися до цього читання. Може, серед цих авторів і ховається хтось із великим літературним майбутнім!

Василь Трубай, письменник 

…Мрію, аби цей жанр розвивався і процвітав в Україні. Малі епічні форми: новели, образки, шкіци, оповідання, – це така можливість акцентувати на дрібному, яке виявляється далеко не дрібним у житті, а натомість  таким потрібним для розуміння!..

Багатоплощинність бачення, мислення, резонування в нерві – то так непросто і так велично!.. Адже справжнє, добротне в художньому прояві писання неодмінно впливає на почуття (аж до катарсису) і спонукає до неабиякого промислення… В іншому випадку чи це мистецький твір?

Дякую всім учасникам «довгого списку», вітаю 25 переможців (10 лауреатів та 15 дипломантів), спецвідзначенця, чиї твори увійдуть до альманаху, а також тих, яким ми надішлемо Подячний лист (можливо з дружніми коментарями Марти Богданівни Хороб та моїми).

Чекатимемо від Вас нових історій навесні наступного року. Будемо радіти Вашим зустрічним творчим успіхам! Ми Вас побачили, відтепер навіть знаємо. Адже Ви гостювали у нашій хаті Конкурсу!

Марія Вайно – письменниця, кінодраматург, перекладач

СПИСКИ ПЕРЕМОЖЦІВ (у алфавітному порядку)

ЛАУРЕАТИ:

  1. Ващук Тарас, замальовка «Тлін наших ілюзій»
  2. Верес Михайло, новела «Ілько»
  3. Грушковська Любов, оповідання «Бабині молитви»
  4. Дичковська Галина, шкіц «Многоє знаніє…»
  5. Кириченко Андрій, новела «Червень»
  6. Козинець Олександр, образок «Кукурудза зварилася»
  7. Кондур Володимир, новела «Momento mori!»
  8. Лицур-Щадей Галина, образок «Як Божа пазуха»
  9. Семеняк Валентина, новела «Божий суд»
  10. Скуловатова Олена, оповідання «Зустріч в метро»

ДИПЛОМАНТИ:

1.Бурега Оксана, замальовка «Я буду любити тебе вічно…» – 5 б.

2.Геник Леся, оповідання «Останній шанс»  -5 б.

3.Гребенюк Віктор, новела «Правдиве прислів’я» 6 б.

4.Гром’як Ірина, новела «До фарту» -7б

5.Зозуля Дмитро, новела «Дощ»- 6 б.

6.Калашніков Олег, замальовка «На нулі»5 б.

7.Климовських Олена, образок «Відьма»5 б.

8.Коризма Галина, образок «Туман та батьковий ліс»6 б.

9.Лотоцька Алла, образок «Роверист»7 б.

10.Мельник Галина, новела «Невроджена вада» 5б.

11.Рогів Василь, замальовка «Заховані за сонцем» 6б.

12.Садовська Надія, образок «Катерина»5б.

13.Ткаченко Світлана, новела «Вірність»6 б.

14.Ясна Людмила, новела «Сон у стремено» 6 б.

15.Яценко Галина, шкіц «Мамо…»7б.

Михайлишин Ігор, оповідання «Цок-цок…» (спеціальна відзнака і друк в альманасі)

Подячний лист за участь у конкурсі та цікаву творчу роботу отримають:

Бортнікова Ольга, новела «Серце в дарунок»

Бондаренко Катерина, оповідання «Щастя завжди поруч»

Бригеда Валентина (Рибаченко), замальовка «Продавці можливостей»

Вротна Юлія, замальовка «Врятувати»

Калініна Ольга,  новела «Бажання»

Козинець Олександр, образок «Кукурудза зварилася»

Мойсіяка Алла, образок «Горіхи».

Пудляк (Черномиргин) Мар’яна, оповідання «Люблю тебе мовчки»

Токарська Анастасія, оповідання «Вихід»

Турчин Валентина, новела «Самосели»

Шевчук Максим, оповідання «Послухай, Джая»

ВІТАЄМО, ДРУЗІ!

сидоррж. посмішка! рекламаКонкурсу3333Трубай 111марта хоробз ЄвгеномIMG_4346120487504_488633165438632_7955934577468133673_n (1)

 

 

Називаємо “довгий список” Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника

! рекламаКонкурсу3333ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ конкурс МАЛИХ ПРОЗОВИХ ФОРМ імені Василя СТЕФАНИКА називає «довгий список» учасників конкурсу. З названих робіт авторів журі обере 25 ПЕРЕМОЖЦІВ (так званий «короткий список»), з яких 10 найкращих робіт стануть лауреатами, а 15 – дипломантами конкурсу. Ці 25 робіт увійдуть до альманаху «Імпресія 2021». 3-5 жовтня ми оголосимо «короткий список», назвемо переможців, підготуємо рукопис і дамо книжку до друку. Орієнтовно до 21 жовтня буде проведено нагородження (конкретніше читайте на сторінці конкурсу).
ДОРОГІ КОНКУРСАНТИ! ДЯКУЄМО ЗА УЧАСТЬ! Роботи дуже різні: є ще не зовсім виписані, відшліфовані, але талановиті (їх все-таки включили до цього списку), проте є напрочуд цікаві, варті уваги та відзначення. Про деталі говоритимемо далі.
Вітаємо «довгий список» Конкурсу малих прозових форм:
1. Бортнікова Ольга, новела «Серце в дарунок»
2. Бондаренко Катерина, оповідання «Щастя завжди поруч»
3. Бригеда Валентина (Рибаченко), замальовка «Продавці можливостей»
4. Бурега Оксана, замальовка «Я буду любити тебе вічно…»
5. Ващук Тарас, замальовка «Тлін наших ілюзій»
6. Верес Михайло, новела «Ілько»
7. Вротна Юлія, замальовка «Врятувати»
8. Геник Леся, оповідання «Останній шанс»
9. Гребенюк Віктор, новела «Правдиве прислів’я»
10. Гром’як Ірина, новела «До фарту»
11. Грушковська Любов, оповідання «Бабині молитви»
12. Дичковська Галина, шкіц «Многоє знаніє…»
13. Дмитрієнко В’ячеслав, оповідання «Еволюція»
14. Зозуля Дмитро, новела «Дощ»
15. Калашніков Олег, замальовка «На нулі»
16. Калініна Ольга, новела «Бажання»
17. Кириченко Андрій, новела «Червень»
18. Климовських Олена, образок «Відьма»
19. Козинець Олександр, образок «Кукурудза зварилася»
20. Кондур Володимир, новела «Momento mori!»
21. Коризма Галина, образок «Туман та батьковий ліс»
22. Кухарчук Петро, «Там, де ти є…»
23. Леоненко Сергій, оповідання «Акорди дощу»
24. Лицур-Щадей Галина, образок «Як Божа пазуха»
25. Літаш Настуня, образок «Дід умер»
26. Лотоцька Алла, образок «Роверист»
27. Мельник Галина, новела «Невроджена вада»
28. Михайлишин Ігор, оповідання «Цок-цок…»
29. Мойсіяка Алла, образок «Горіхи».
30. Мокряков Ілля, образок «Полідактилія»
31. Пудляк (Черномиргин) Мар’яна, оповідання «Люблю тебе мовчки»
32. Рогів Василь, замальовка «Заховані за сонцем»
33. Садовська Надія, образок «Катерина»
34. Семеняк Валентина, новела «Божий суд»
35. Скуловатова Олена, оповідання «Зустріч в метро»
36. Тичина Іван, новела «Село і світло»
37. Тіткова Любов, оповідання «Епоха споживання»
38. Ткаченко Світлана, новела «Вірність»
39. Токарська Анастасія, оповідання «Вихід»
40. Турчин Валентина, новела «Самосели»
41. Шевчук Максим, оповідання «Послухай Джая»
42. Ясна Людмила, новела «Сон у стремено»
43. Яценко Галина, шкіц «Мамо…»

БАЖАЄМО УСПІХІВ І НАТХНЕННЯ!

Всеукраїнський конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника

Виймайте з шухляд написане і відкладене чи просто напишіть цікаву історію! Можливо, – це буде шедевр? Є ще декілька днів, до 12 вересня!
3.000 знаків без пробілів. Десь півтори сторінки! Дерзайте! Чекаємо.
УМОВИ УЧАСТІ ТА ПОЛОЖЕННЯ КОНКУРСУ:
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС МАЛИХ ПРОЗОВИХ ФОРМ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА 2021
1-ий Всеукраїнський конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника запрошує талановитих авторів віку 16+.
Метою щорічного конкурсу є сприяння розвитку малих прозових форм у сучасній українській літературі та їх популяризація авторами України та авторами, що мешкають за її межами й пишуть українською мовою. В такий спосіб підтримуємо талановитий інтелектуальний та креативний потенціал українців і вшановуємо пам’ять та ім’я Василя Стефаника.
Журі опрацьовує твори у єдиній номінації: «художні малі епічні форми» – це новели, замальовки, шкіци, оповідання.
З надісланих творів члени комісії визначають «довгий список» – до 50 робіт. З них переможців обирають до 25-ти. З них 10 учасників стають лауреатами конкурсу. (1, 2, 3 місця не визначаємо) . Всі 25 робіт (і лауреатів , і дипломантів) буде опубліковано в альманахові «ІМПРЕСІЯ 2021» із логотипом конкурсу. Альманах буде вручено кожному переможцю. Також по примірнику цього видання буде надіслано до обласних бібліотек України. Окрім цього, альманах стане й електронною книгою, яку поширимо в соціальних мережах і вона буде доступною до безкоштовного прочитання. Інші учасники з «довгого списку» отримають як відзнаку «Творчий листок-вітання учасника конкурсу», що засвідчить творчий потенціал автора.
Обов’язковий внесок учасника конкурсу – 250 грн. (див. Положення про конкурс)
Положення про перший Всеукраїнський конкурс малих прозових форм
імені Василя Стефаника
І. Загальні положення:
1.1. Конкурс відбувається за підтримки Національної спілки письменників України, Товариства письменників та журналістів імені Івана Франка та Громадської організації «Імпресія».
1.2. Метою Конкурсу є сприяння та розвиток всіх малих прозових форм у сучасній українській літературі та їх популяризація авторами України та авторами, що мешкають за її межами й пишуть українською мовою. В такий спосіб підтримуємо інтелектуальний, креативний потенціал українців.
ІІ. Організатори конкурсу:
2.1. Проведення конкурсу здійснює комісія, до складу якої входять письменники, літературні аналітики, критики, науковці, дослідники малих прозових форм в українській літературі та громадські діячі.
ІІІ. Вимоги конкурсу:
3.1. У конкурсі можуть брати участь усі зацікавлені митці та молодь, які мешкають в Україні та за її межами, проте пишуть свої твори українською мовою.
3.2. Конкурс проводиться у єдиній номінації: «малі епічні жанри» – це новели, замальовки, шкіци, оповідання.
3.3. Обсяг кожної роботи повинен містити до 3.000 знаків без пробілів формату А4, 14 кегль, через 1.5 інтервали.
3.4. Твір, що надсилаєте на конкурс, має бути оформлений відповідно до таких вимог:
– розміщений на сторінці стандартної розмітки; текст – набраний 14 шрифтом через 1.5 інтервали;
– сторінки твору обов’язково мають бути пронумеровані, на кожній з них в колонтитулі – прізвище автора і назва твору, емейл;
– до конкурсу приймаються твори, що не друкувалися раніше (включаючи і соціальні мережі);
– автор має зазначити жанр свого твору (після назви);
– надсилати конкурсні матеріали можете на емейл: konkurs_IMPRESIA@ukr.net В темі листа необхідно вказати: конкурс, своє прізвище і назву твору.
3.5. До рукопису твору в окремому файлі необхідно зазначити відомості про автора (прізвище, ім`я, по батькові, рік народження, домашня адреса, телефон, місце навчання/роботи, електронна пошта, посилання на ФБ, Інстаграм, коротка творча біографія (3-5-ть рядків), фото останніх років.
3.6.Третім файлом листа учасник надсилає фото квитанції (чіткої) про переказ обов’язкового незворотного внеску на конкурсні потреби у розмірі – 250грн.
Реквізити для сплати:
ГО «ІМПРЕСІЯ»
Код за ЄДРПОУ: 44374171
П/р № UA083366770000026000052557353 в АТ «ПРИВАТБАНК»
МФО 336677
Сума: 250,00 грн.
Призначення платежу: обов’язковий безповоротний внесок на конкурсні потреби. Прізвище та ім’я. Конкурс малої прози
3.7. Не подаються на розгляд журі твори у випадках, якщо:
– ці твори (повністю чи частково) були опубліковані раніше;
– не подано відомостей про автора, передбачених п. 3.5 цього Положення;
– порушено вимоги щодо надсилання рукопису (п.3.4) ;
– не сплачено внесок учасника конкурсу.
3.8.Організатори конкурсу впродовж 3-х днів повідомлять учасника про отримання Вашого листа з твором та реєстрацію автора на конкурс.
3.9. Твори, що будуть надіслані, авторам не повертаються і НЕ РЕЦЕНЗУЮТЬСЯ.
Оргкомітет і члени журі не пояснюють учасникам, які не потрапили до «довгого списку», чим саме зумовлене таке рішення. «Довгий список» означає, що твір конкурсноздатний, але наразі – не переможець конкурсу. Списки будуть опубліковані на сторінці конкурсу.
3.10 Запрошення на Церемонію нагородження і презентаційні заходи будуть надіслані виключно лауреатам та дипломантам. Їм надійде лист від організаторів із привітанням і запрошенням.
ІV. Терміни та порядок проведення конкурсу:
4.1. Твори на конкурс можна подавати з 12 липня до 12 вересня 2021р.
4.2. За спільною згодою організаторів чи через форс-мажорні обставини (пандемія та ін.) терміни проведення заходів можуть змінюватися чи проводитимуться в онлайн-режимі.
4.3. Переможців буде оприлюднено: «довгий список» 20 вересня; «короткий список» – 25 вересня. Церемонія нагородження відбудеться 24 жовтня 2021 року, коли вийде друком альманах «ІМПРЕСІЯ 2021».
Усі питання, які виникають в учасників, можна узгоджувати з оргкомітетом конкурсу: konkurs_IMPRESIA@ukr.net. В темі листа вказати: «запитання щодо конкурсу».
УСПІХУ, ДРУЗІ !рекламаКонкурсу

На ЛРЗ-ФЕСТИВАЛІ, приуроченому святкуванню 30-ї річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.( 5 станція – ЛІТЕРАТУРНА)

На ЛРЗ-ФЕСТИВАЛІ, приуроченому святкуванню 30-ї річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.( 5 станція – ЛІТЕРАТУРНА).
Дякую меру міста – Руслан Марцінків ; Департаменту культури Івано-Франківської міської ради (директор – Надія Загурська), модераторові – Леся Геник за запросини на живе, колоритне, цікаве діалогування; помічниці з організаційних питань – Анні Паркулаб, всім присутнім і фотографам цього дійства, а ще дуже і дуже тішуся гостюванням в мене моєї товаришки, однокурсниці – Лидия Руденко з Києва.
Святкування на превелике диво на ЛРЗ виявилося дуже захопливим по усіх локаціях! Радію за наше місто!
Це був ПРЕЧУДОВИЙ святковий день, 22 серпня (м.Івано-Франківськ)…
ВІТАЮ, ДРУЗІ, з ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ! Бережімо те, що маємо!
Слава УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!236469594_345739073953068_5340835514292025140_n

239643748_252195593421505_4136313481811834304_n

зображення_viber_2021-08-23_14-47-24-154

зображення_viber_2021-08-23_14-46-49-319

зображення_viber_2021-08-23_14-46-36-818

Вийшла книга перекладів з білоруської Степана ХОРОБА ( з моєю післямовою).

«Перекладати – це ніби ступати чиїмись слі¬дами, іти виокресленою дорогою автора, але при тому залишаючи власні знаки ходи. Гадаю, перекладач – однозначно, споріднена душа; він мусить знати чиюсь творчу натуру, ніби свою, і чи не глибше, ніж сам автор, який інспірований, керується поштовхом натхнення і не заглиблю¬ється в аналітику. А тут без неї ніяк. Бо саме вона дасть право поєднати пізнане в цілісне і синте¬тич¬но творити не просто фотографічний клон, а цікавий в іншому національному просторі жи¬вий художній організм.
Серед розмаїття творчих зацікавлень Сте¬пана Хороба (літературознавця, критика, театро¬знав¬ця, журналіста, публіциста) осібне місце посідає його перекладацька діяльність як прак¬ти¬ка і теоретика»
За кожним художником слова, адаптова¬ним в інший національний простір, стоїть пере¬кладач, який його, як до причастя, вводить до нової культури.» (Марія Вайно, з післямови)…
…Мала за честь бути запрошена писати післямову до книги (перекладів з білоруської ),- нашого славного професора, доктора наук, завкафедри української літератури СТЕПАНА ІВАНОВИЧА ХОРОБА, науковця та перекладача.
Він створив цьогоріч книгу перекладів п’єс білоруських класиків-драматургів: Володимира Бутромеєва «Крик на хуторі» та Анатолія Делендика «Нічне чергування». Але перекладав багатьох білоруських авторів (про їхні імена і твори – далі).
…Нещодавно мала приємність побувати на гостинах у цієї шляхетнної сімейної пари українських науковців – Марти Богданівни та Степана Івановича – Хоробів. А частунки – то, як кажуть, «симфонія господині». Яка незбагненно прекрасна у всьому ця жінка і ця науковиця – Марта Богданівна! Я в захопленні від її жіночності. Який титан у праці – Степан Іванович!!! Вражена стосом книг, які уклав і видав цей Чоловік цьогоріч!
Здоров’я й добра цим людям на на довгі літа!
Пропоную свої деякі візії щодо перекладацької праці, тут фактаж, мотивація, аналітика перекладацької майстерності Степана Хороба – у ПІСЛЯМОВі:
КОЛИ ПЕРЕКЛАДАЧ ЯК БЛИЗЬКА ЛЮДИНА
Перекладати – це ніби ступати чиїмись слі¬дами, іти виокресленою дорогою автора, але при тому залишаючи власні знаки ходи. Гадаю, перекладач – однозначно, споріднена душа; він мусить знати чиюсь творчу натуру, ніби свою, і чи не глибше, ніж сам автор, який інспірований, керується поштовхом натхнення і не заглиблю¬ється в аналітику. А тут без неї ніяк. Бо саме вона дасть право поєднати пізнане в цілісне і синте¬тич¬но творити не просто фотографічний клон, а цікавий в іншому національному просторі жи¬вий художній організм.
Серед розмаїття творчих зацікавлень Сте¬пана Хороба (літературознавця, критика, театро¬знав¬ця, журналіста, публіциста) осібне місце посідає його перекладацька діяльність як прак¬ти¬ка і теоретика. Йому належать переклади з білоруської та російської мов, а також низка на¬уко¬вих досліджень, що дають підстави розгляда¬ти ще одну грань вченого і письменника як цілком самодостатню, власне, як таку, що посут¬ньо доповнює його творчий портрет. Віддавна знаю¬¬чи Степана Хороба як публіциста і журна¬ліста, що віддав майже п’ятнадцять років праці в різних газетних виданнях Прикарпаття, я уваж¬но стежила за його сходженнями до вершин філо-логічної майстерності, словесного мистецт¬ва, прискіпливо аналізувала виходи у світ його власних та упорядкованих ним книжок (а їх близько сорока). А коли ближче познайомилася з його життєвими дорогами, з його літературно-мистецькими та художніми уподобаннями, то зробила, гадаю, цілком обґрунтований висновок: перекладацька праця Степана Хороба – не випад¬ковість. І йшов він до неї впродовж тривалого часу абсолютно свідомо.
Можна почати із його ранніх (ще шкіль¬них та студентських) захоплень у читанні зару¬біж¬ної класики, перекладеної українською мо¬вою. Та все ж радше варто зануритися в далекі 70-ті роки, коли він був покликаний до військо¬вої служби, частину якої відбував у містечку Щучино Гроденської області, що на заході Біло¬русії. Будучи філологом за освітою (закінчив укра¬їнське відділення Івано-Франківського пед¬інсти-туту імені Василя Стефаника, згодом пра¬цю¬вав учителем словесності Перегінської серед¬ньої школи №1 Рожнятівського району), хлопець одразу ж заслухався співучою мовою близькосу¬сід¬нього слов’янського народу, надто ж коли вона звучала у виконанні неперевершеного ансамб¬лю «Песняры», неповторних фольклорно-етнографічних передачах білоруського радіо і телебачення. І, звісно ж, в устах мешканців (хай і зрідка) цього неперебутнього білоруського мі¬стечка. Не оминув Степан Хороб і того факту, що Щучино було батьківщиною народної письмен¬ниці Білорусі Алоїзи Пашкевич (Цьотки) – однієї із засновниць білоруської психологічної прози та національної лірики. За її вірш «Саседзям няво¬лі», до речі, царська цензура заборонила її книгу «Хрест на свабодзе», що друкувалася в церковній типографії під опікою Андрея Шеп¬тицького у Львові. До слова, пісня «Кася», що її проникливо виконували все ті ж «Песняры», також створена на слова письменниці.
Там, під час військової служби, Степан Хо¬роб, за його ж словами, серцем проникається до історії літератури і мистецтва білорусів: у війсь¬ковій бібліотеці знайомиться з творами Івана Ме¬лежа, Василя Бикова, Івана Шамякіна, Кузьми Чорного, Алеся Адамовича, Янки Бриля, Ригора Барадуліна, Алеся Жука та інших білоруських ху-дожників слова, постійно цікавиться новинами білоруської культури, перечитуючи такі часопи¬си, як «Літаратура і мастацтва», «Полымя», «Ма¬ла¬досць», «Неман», котрі згодом, після демобі¬лі¬зації з війська, передплачуватиме впродовж три¬валого часу. Врешті, саме в місті Щучино, в місцевому гарнізонному будинку офіцерів, від¬бу¬деться його пам’ятна зустріч із відомими біло¬руськими письменниками Василем Биковим, Іваном Шамякіним та Ригором Барадуліним, зу¬ст¬річ, що позначиться на його національно-ду¬хов¬них і літературно-мистецьких зацікавленнях, зокрема перекладознавчих. Про це він пізніше зізнається у своїх статтях чи рецензіях на ви-стави за творами білоруських майстрів слова, що вміщені у його книзі «Збережені миті».
І вже остаточно ця потреба у творчому сві¬ті Степана Хороба виокремилася як самоцінна тоді, коли він, працюючи у редакції «Прикар¬патської правди», натрапив на повідомлення з газети «Літаратура і мастацтва» про те, що до Спілки письменників Білорусі прийнято уро¬дженку Станіслава (Івано-Франківська) Світлану Алексієвич. В одну мить були перечитані її про¬зові твори, наведено безпосередні зв’язки з нею і з журналом «Неман», де вона завідувала від¬ді¬лом публіцистики, налагоджено листування. Сама прозаїк надсилала свої художньо-докумен¬тальні твори у білорусько- та російськомовній редакціях. Всі вони були перекладені івано-фран¬¬¬ківським журналістом українською й опу¬блі¬ковані в прикарпатській періодиці. Здається, Степан Хороб першим здійснив це на укра¬їнському національному ґрунті, запримітивши в письмі майбутнього лауреата Нобелівської пре¬мії надзвичайно оригінальний стиль. То в його перекладах український читач мав змогу знайо¬митися з уривками таких її книг, як «У війни не жіноче обличчя», «Останні свідки», «Я поїхав з села…», «Батьківський дім», «Цинкові хлопчики», «Чорнобиль: хроніка майбутнього», а також із дослідженням про її прозу Алеся Адамовича. До речі, ці та інші твори письменниці, її численні промови і виступи, зокрема при врученні їй Но¬бе¬лівської премії, Степан Хороб вмістив у впо¬рядкований ним збірник матеріалів, присвя¬че¬них життю і творчості сучасної білоруської пись¬мен¬ниці, – «Світлана Алексієвич – Нобелівський лауреат із Івано-Франківська (Станіслава)».
У цій книзі перекладів вдало визначені пріоритети письменниці та, власне, її як непере¬вер¬шеного майстра художнього слова. І вод¬ночас доволі переконливо передано її епічний світ, сказати б, його багатоголосся іншою, укра¬їнською мовою. Бездоганно володіючи лексич¬ним багатством обидвох мов, перекладач серед найрізноманітніших синонімічних та синтаксич¬них рядів зумів виокремити ті, що, з одного боку, розкривають мовну поліфонію білоруської пись¬мен¬ниці, а з іншого – «природно» адаптують її «приживленість» на українському національ¬но¬му ґрунті. (Я мала змогу читати оригінали творів Світлани Алексієвич російською та білоруською мовами, та все ж мушу визнати, що вони звучать по-іншому українською, зокрема в інтерпретації Степана Хороба). Звісно, погляд суб’єктивний, але, гадаю, має право на життя.
Безперечно, хтось шукатиме тут мотивації у місці народження письменниці та в її укра¬їнському закорінені (мати Світлани Алексієвич – українка, та й в біографії художниці слова є до¬статньо українського), однак тут важливу роль відіграла духовна спорідненість її з переклада¬чем: майже однолітки, вони прожили й пережи¬ли в недалекому минулому те, що їх об’єднує, те, що робить їх людьми одного покоління. Відтак залишається визнати: такий прояв перекладаць¬кої трансформації та смислової організації дум¬ки в декодуванні національної ідентифікації свід¬чить про неабияку майстерність Степана Хоро¬ба як перекладача. Він настільки наблизив¬ся до творчості авторки, прочитавши її світо¬гляд¬ні та ідейно-естетичні закодування худож¬нього мислення, що колоритно зарезонувався частково співавтором-інтерпретатором оповіді у своєму національному мовленнєвому колориті, у метафоричному перекодуванні унікальної прози Світлани Алексієвич. А все тому, що Степан Хо¬роб уміло увиразнює словесні значення, смисли, досконало володіючи лексичним багатством рід¬ної мови та її синтаксичними конструкціями.
Відтак білоруська письменниця в упоряд¬кованій і здебільшого представленій українськи¬ми перекладами Степана Хороба книзі «Світлана Алексієвич – Нобелівський лауреат із Івано-Фран¬ківська (Станіслава)» сприймається, влас¬не, саме через структурування найкращих урив¬ків-перекладів у книзі і бачення їх перекладачем. Адже упорядник мусить мати моральне і профе¬сійне право представляти іномовного автора, за¬лучаючи його твори до свого національного духовного світу. Як зауважує Степан Хороб у своє¬му дослідженні «Методологічні концепції в інонаціональному бутті драматургічного твору: транслятологічній паралелі», переклад, хай на¬віть при всій можливій відповідності першо¬дже¬релу, завжди виступає актом творчості з боку іншомовного інтерпретатора. «Власне, завдяки цьому перекладений твір набуває нових, досі не характерних для оригіналу рис, і фактично стає явищем інонаціональної культури, котре і спри¬й¬мається, і оцінюється в світлі її досвіду».
Без перебільшення, проза Світлани Алек¬сіє¬вич завдяки перекладам її книг Оксаною За¬буж¬ко, Лесею Лисенко, Степаном Хоробом та ін. українською сприймається як неперебутнє яви¬ще нашої національної літератури чи й загалом української культури. Вочевидь, не випадково у ряді своїх статей, присвячених творчості Світ¬лани Алексієвич (приміром, «Проза, освячена пам’яттю», «Твори Світлани Алексієвич: жива істо¬рія, розказана самим народом і почута та записана чесним літописцем», а також в публі¬кації з нагоди ювілею письменниці в журналі «Перевал» 2018), перекладач цілком справед¬ли¬во акцентував на тому, що твори білоруської пись¬менниці як література факту, через який розкривається історія буття звичайної людини без будь-яких розмежувань, як література не тіль¬ки документу своєї епохи, – всеохопні і все¬осяжні у людському сприйнятті. Відтак як «ху¬дож¬ня коштовність» належать своєму часу і май-бутньому поколінню людей, незалежно ні від їх національної, ні від іншої приналежності. Тут мовиться не тільки про переклад текстів Світ¬лани Алексієвич, врешті, й не лише українською мовою, а й мовами інших національностей. Тут йдеться про герменевтичну трансформацію автор¬сь¬кого мислення в інтернаціональний куль-турно-духовний світ, того, власне, її пись¬мен¬ницького «вуха чесного літописця», що долає відстані часу й утверджується впродовж людсь¬кого буття загалом. Саме в цьому цінність пере¬кла¬дів прози білоруської письменниці, здійсне¬них івано-франківським перекладачем Степа¬ном Хоробом.
Його транслятологічні принципи можна спостерегти і в інших перекладах з білоруської мови, зокрема драматичних творів Анатолія Де¬лен¬дика «Нічне чергування», Володимира Бутро¬меєва «Крик на хуторі», Олексія Дударева «Князь Вітавт», Сергія Ковальова «Трищан та Іжота», Раїси Боровикової «Барбара Радзівіл» та ін., а та¬кож у ряді статей з теорії та історії перекладу – «Методологічні концепції інонаціонального бут¬тя літературно-мистецького твору», «Вклад поль¬ських письменників у розвиток української прози про Гуцульщину: перекладознавчий аспект», «Національне та інонаціональне буття літературно-художнього твору: перекладацька концепція Володимира Державина», «Уроки но¬ве¬лістичної класики: праці І. Денисюка в оцін¬ці бі¬лоруського літературознавства», «Перекла¬даць¬ка стратегія Володимира Державина» тощо).
І в перекладах, і в дослідженнях Степан Хо¬роб вибудовує цілісний погляд на свої тран¬с¬лятологічні зацікавлення і розглядає прозовий чи драматичний твори не як статичне, ізо¬льоване надбання якогось одного народу, не як образно-естетичне сполучення зумовлених ча¬сом, епохою, обставинами, національною само¬бутністю тенденцій і прийомів, а передовсім як історично мінливий і складний організм, що зу-сібічно пов’язаний із навколишньою суспільно-істо¬ричною дійсністю, із загальним рівнем розвитку суспільства та культури, до яких належить ми¬тець, із діючими духовними та художніми тра¬диціями, зрештою, із іншими галузями літе¬ра¬турно-мистецької свідомості.
Це – з одного боку. З іншого ж, за спосте¬реженнями Степана Хороба над перекладами прози Світлани Алексієвич, Станіслава Вінценза, п’єс Анатолія Делендика, Володимира Бутромеє¬ва, здійснений переклад і закорінення його в гли¬бини національного ґрунту призводить що¬найменше до двох виразно окреслених наслід¬ків. «По-перше, пише Степан Хороб, зміна мовної фактури не тільки дещо «відриває» такого типу художній твір від його суто національного осе¬реддя, сказати б, автохтонного джерела, надаю¬чи йому відтак понадчасових вимірів, а й, по-друге, сприяє читачеві у зіставленні перекладу зі схожими національно-мистецькими явищами (при¬міром, «На високій полонині» Станіслава Він¬ценза і «Тіні забутих предків» Михайла Коцю-бинського), з творчістю тих, хто невід’ємний для певного читацького реципієнтного середовища, як це, скажімо, торкається перекладеної Степа¬ном Хоробом драми Володимира Бутромеєва «Крик на хуторі».
Варто зазначити, що переклад драма¬тур¬гії, зокрема п’єси – це особливий переклад. Тут тре¬ба пам’ятати про родову специфіку драми як такої, її особливості, зокрема, про архітектоніку твору з його двома поворотними точками, що тримають, власне, гострий конфлікт від зав’язки до кульмінації. Дія і репліка у контексті його гостроти – основні поводирі драматургічної істо¬рії. Так, драма відмінна від епічного твору, де конфлікт не настільки згрупований, композиція розкошує в описах і не обмежена в часі і про¬сторі. В драматургії при написанні і перекладі зі словом треба діяти бережно, писати стисло, влуч¬но, акцентарно в поліфонії діалогів, адже стилістично – поспішний непрямий порядок слів (інверсія) чи перифраз в іншій мові може при¬меншити значення смислу. Все це дуже важливе для відповідності не тільки контексту, а й ком¬позиції, наповненої художніми смислами творчої форми. І тут треба віддати належне Степанові Хоро¬бу у добірному, вмілому, талановитому ви¬борі всіх засобів, аби поєднати форму і зміст. Незаперечно, наш перекладач зі своїм доробком виступає як вмілий митець словесного втілення смислів.
«Поезія справжнього життя» – так художньо означує Степан Хороб драму Воло-ди¬мира Бутромеєва «Страсті за Авдієм» (первинна наз¬ва «Крик на хуторі»). До речі, перекладач зали¬шає першу назву, яка, одно¬знач¬но, – ви¬граш¬на в реципіюванні, адже «страсті за…» – це почуття, які домінують за кимось як постфактум розка¬заної історії. А тут Степан Хороб пе¬реносить логічний наголос на тепер і вже – «крик», що уособлює волання часу, коли з ко¬лек¬тивізацією нищилося все чесне, набуте, справж¬нє, селянсь¬ке. Назва «Страсті…» звучить біб¬лійно, величаво, особистісно, але в даному кон¬тексті розмива¬єть¬ся стереотипністю сприйняття і стушовує кон¬кре¬тику головної проблеми та їй супутніх у цьому творі.
І все, що добирає при перекладі Степан Хороб, не заперечує ідею автора, не переінакшує його, а навпаки увиразнює, красномовно вби¬раючи в «одіж», в якій цій драматургійній історії стало тепло в іншому домі. (А писати й пере¬кладати не можна із холодною душею!). Неабияк тішить красномовна, вишукана стилістика. Вона успішно вживлює ідею білоруського автора в художній простір інокультури для повнокров¬ного вростання і виростання драматургійної ви¬соти композиційного вирішення. Стилістика ко¬ло¬ритна, візуальна в описах дії, викінчена у добірному відборі із синонімічних рядів укра¬їнської мови найкращого варіанту, що поглиб¬лює думку і зміст. Отак кожна репліка, кожна пауза, кожен діалог, які прочитуються, створює гармонійну поліфонію словесного декодування збірного смислу.
Аналізуючи переклади Степана Хороба – прозові і драматургічні, можемо з певністю стве𬬬¬джувати, що вони виконані на добротному художньому рівні. Більше того, вони увираз¬нюють свій інноваційний характер, адже в них синтезуються два творчих начала. З одного боку, індивідуальність білоруських авторів, а з іншого – національна та особистісна ідентифікація пе¬ре¬кладача. Саме в такий спосіб і на цьому вза¬ємо¬зв’язку засновує свої транслятологічній спо¬нуки Степан Хороб.
За кожним художником слова, адаптова¬ним в інший національний простір, стоїть пере¬кладач, який його, як до причастя, вводить до нової культури. Безперечно, то має бути особ¬лива непересічна особистість зі своїм неор¬динарним письменницьким талантом, обширом чуття, світоглядною позицією, філософічним і образним мисленням, що є запорукою доско¬на¬лого інтепретування світоглядного меседжу письменника, ставши бережним архіваріусом літературного посилання в кожному відтінку думки автора. Таким є Степан Хороб у своїй перекладацькій діяльності.

Марія Вайно
прозаїк, сценарист,
перекладач, член НСПУ та НСКУ

238860033_4433545656697681_5514683995861657111_n

239156731_4433545926697654_2865878531492881712_n

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС МАЛИХ ПРОЗОВИХ ФОРМ імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА 2021

Виймайте з шухляд написане і відкладене чи просто напишіть цікаву історію! Можливо, – це буде шедевр? Є ще декілька днів, до 12 вересня!
3.000 знаків без пробілів. Десь півтори сторінки! Дерзайте! Чекаємо.
УМОВИ УЧАСТІ ТА ПОЛОЖЕННЯ КОНКУРСУ:
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС МАЛИХ ПРОЗОВИХ ФОРМ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА 2021
1-ий Всеукраїнський конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника запрошує талановитих авторів віку 16+.
Метою щорічного конкурсу є сприяння розвитку малих прозових форм у сучасній українській літературі та їх популяризація авторами України та авторами, що мешкають за її межами й пишуть українською мовою. В такий спосіб підтримуємо талановитий інтелектуальний та креативний потенціал українців і вшановуємо пам’ять та ім’я Василя Стефаника.
Журі опрацьовує твори у єдиній номінації: «художні малі епічні форми» – це новели, замальовки, шкіци, оповідання.
З надісланих творів члени комісії визначають «довгий список» – до 50 робіт. З них переможців обирають до 25-ти. З них 10 учасників стають лауреатами конкурсу. (1, 2, 3 місця не визначаємо) . Всі 25 робіт (і лауреатів , і дипломантів) буде опубліковано в альманахові «ІМПРЕСІЯ 2021» із логотипом конкурсу. Альманах буде вручено кожному переможцю. Також по примірнику цього видання буде надіслано до обласних бібліотек України. Окрім цього, альманах стане й електронною книгою, яку поширимо в соціальних мережах і вона буде доступною до безкоштовного прочитання. Інші учасники з «довгого списку» отримають як відзнаку «Творчий листок-вітання учасника конкурсу», що засвідчить творчий потенціал автора.
Обов’язковий внесок учасника конкурсу – 250 грн. (див. Положення про конкурс)
Положення про перший Всеукраїнський конкурс малих прозових форм
імені Василя Стефаника
І. Загальні положення:
1.1. Конкурс відбувається за підтримки Національної спілки письменників України, Товариства письменників та журналістів імені Івана Франка та Громадської організації «Імпресія».
1.2. Метою Конкурсу є сприяння та розвиток всіх малих прозових форм у сучасній українській літературі та їх популяризація авторами України та авторами, що мешкають за її межами й пишуть українською мовою. В такий спосіб підтримуємо інтелектуальний, креативний потенціал українців.
ІІ. Організатори конкурсу:
2.1. Проведення конкурсу здійснює комісія, до складу якої входять письменники, літературні аналітики, критики, науковці, дослідники малих прозових форм в українській літературі та громадські діячі.
ІІІ. Вимоги конкурсу:
3.1. У конкурсі можуть брати участь усі зацікавлені митці та молодь, які мешкають в Україні та за її межами, проте пишуть свої твори українською мовою.
3.2. Конкурс проводиться у єдиній номінації: «малі епічні жанри» – це новели, замальовки, шкіци, оповідання.
3.3. Обсяг кожної роботи повинен містити до 3.000 знаків без пробілів формату А4, 14 кегль, через 1.5 інтервали.
3.4. Твір, що надсилаєте на конкурс, має бути оформлений відповідно до таких вимог:
– розміщений на сторінці стандартної розмітки; текст – набраний 14 шрифтом через 1.5 інтервали;
– сторінки твору обов’язково мають бути пронумеровані, на кожній з них в колонтитулі – прізвище автора і назва твору, емейл;
– до конкурсу приймаються твори, що не друкувалися раніше (включаючи і соціальні мережі);
– автор має зазначити жанр свого твору (після назви);
– надсилати конкурсні матеріали можете на емейл: konkurs_IMPRESIA@ukr.net В темі листа необхідно вказати: конкурс, своє прізвище і назву твору.
3.5. До рукопису твору в окремому файлі необхідно зазначити відомості про автора (прізвище, ім`я, по батькові, рік народження, домашня адреса, телефон, місце навчання/роботи, електронна пошта, посилання на ФБ, Інстаграм, коротка творча біографія (3-5-ть рядків), фото останніх років.
3.6.Третім файлом листа учасник надсилає фото квитанції (чіткої) про переказ обов’язкового незворотного внеску на конкурсні потреби у розмірі – 250грн.
Реквізити для сплати:
ГО «ІМПРЕСІЯ»
Код за ЄДРПОУ: 44374171
П/р № UA083366770000026000052557353 в АТ «ПРИВАТБАНК»
МФО 336677
Сума: 250,00 грн.
Призначення платежу: обов’язковий безповоротний внесок на конкурсні потреби. Прізвище та ім’я. Конкурс малої прози
3.7. Не подаються на розгляд журі твори у випадках, якщо:
– ці твори (повністю чи частково) були опубліковані раніше;
– не подано відомостей про автора, передбачених п. 3.5 цього Положення;
– порушено вимоги щодо надсилання рукопису (п.3.4) ;
– не сплачено внесок учасника конкурсу.
3.8.Організатори конкурсу впродовж 3-х днів повідомлять учасника про отримання Вашого листа з твором та реєстрацію автора на конкурс.
3.9. Твори, що будуть надіслані, авторам не повертаються і НЕ РЕЦЕНЗУЮТЬСЯ.
Оргкомітет і члени журі не пояснюють учасникам, які не потрапили до «довгого списку», чим саме зумовлене таке рішення. «Довгий список» означає, що твір конкурсноздатний, але наразі – не переможець конкурсу. Списки будуть опубліковані на сторінці конкурсу.
3.10 Запрошення на Церемонію нагородження і презентаційні заходи будуть надіслані виключно лауреатам та дипломантам. Їм надійде лист від організаторів із привітанням і запрошенням.
ІV. Терміни та порядок проведення конкурсу:
4.1. Твори на конкурс можна подавати з 12 липня до 12 вересня 2021р.
4.2. За спільною згодою організаторів чи через форс-мажорні обставини (пандемія та ін.) терміни проведення заходів можуть змінюватися чи проводитимуться в онлайн-режимі.
4.3. Переможців буде оприлюднено: «довгий список» 20 вересня; «короткий список» – 25 вересня. Церемонія нагородження відбудеться 24 жовтня 2021 року, коли вийде друком альманах «ІМПРЕСІЯ 2021».
Усі питання, які виникають в учасників, можна узгоджувати з оргкомітетом конкурсу: konkurs_IMPRESIA@ukr.net. В темі листа вказати: «запитання щодо конкурсу».
УСПІХУ, ДРУЗІ !рекламаКонкурсу

ЗАРЕЄСТРУВАЛИ ГО “ІМПРЕСІЯ”

Ми це ЗРОБИЛИ! Створили і зареєстрували Громадську неприбуткову організацію “ІМПРЕСІЯ” Громадська організація “Імпресія”! Поруч зі мною були соратники: Галина Пристай та Олена Дутка (співзасновники), а також підтримували: Galyna Muravska, Євген Баран, Товариство письменників і журналістів імені Івана Франка , Ганна Власійчук , Богдан Губаль ( емблема, шпалери організації – це від його натхнення)…. 🙂
АСПЕКТИ наших дій (зі Cтатуту організації):
Основною МЕТОЮ діяльності є підтримка літературно-видавничих, аудіовізуальних мистецьких продуктів та їхня популяризація; донесення об’єктивної інформації до громадськості; освітня діяльність, пов’язана з українською мовою та літературою, з кіномистецтвом та іноземними мовами; гуманістичний та правовий захист тваринного та рослинного світу, а також пропагування серед людей поважного віку оздоровчого та соціально-культурного способу життя.
ПЕРША велика СПРАВА наша – це Літературний конкурс малих прозових форм; в наступному пості, вже цими днями. 211472666_4328842213834693_7943612772447360280_n

212137998_4329011257151122_2594138912634500503_n

215097268_4328842793834635_2849841258111030212_n

Марта Хороб про роман “Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах”

Страница 1 из 41234