Як я живу?
Багато я живу.
Тута іншому бути не можна:
Доля є, вередлива вельможа,
Ми не рівня.
Я їй не служу –
Дорожу…
І тремчу, як втечу
В рокову неможливості прірву…
Може, щось я зробила невірно,
Але всім, що було, дорожу:
Сильним болем і сміхом лунким,
Тихим шепотом, повноголоссям,
Що було вже і що не збулося,
Що є згадкою –
дорожу…
Поділитися:
