Mariia Vaino
translated from Ukrainian into English- Martha Kuchar
Françoise
(fragment of movie-essay)
Ring Latch
“Annie’s son Dmitry has again brought her bread and milk. They say he’s feeble-minded but he’s kind-hearted and loving like a child,” yelled Olena.
“When it comes to love, he takes after his unwed mother,” declared the neighbor across the street pottering about in her flowerbeds. Читати далі…
Як я живу?
Багато я живу.
Тута іншому бути не можна:
Доля є, вередлива вельможа,
Ми не рівня.
Я їй не служу –
Дорожу…
І тремчу, як втечу
В рокову неможливості прірву…
Може, щось я зробила невірно,
Але всім, що було, дорожу:
Сильним болем і сміхом лунким,
Тихим шепотом, повноголоссям,
Що було вже і що не збулося,
Що є згадкою –
дорожу…
Посібник Марії Вайно «Сценарна майстерність» у двох книгах:
– написання п′єси
– написання кіносценарію
Матеріал посібника висвітлює основні засади сценарної майстерності у практичному застосуванні при написанні п’єси та кіносценарію, розвиває творче мислення, образне бачення, сценічне чи кінематографічне прочитання історії в художньому вимірі.
Посібник розрахований на студентів вишів, фахівців та поціновувачів театру, кіно та телебачення.
– написання сценарію естрадно-масових театралізованих видовищ», авторство цієї книги Марія Вайно розділила з А.З.Житницьким, кандидатом мистецтвознавства, професором Харківської державної академії культури.
Автори розглядають написання синтетичної компілятивної роботи: сценарію естрадно-масового видовища, який створюється на основі драматургічних позицій, розглянутих у
кн. 1, та з урахуванням специфіки написання видовищного драматургічного матеріалу.
Посібник розрахований на студентів закладів культури, працівників культури, режисерів-постановників естрадно-масових свят та шоу.
Тріск болю.
Минула пам’ять…
А зойк чи вже був? Чи буде?
Застигла, як тяж, корою
Любов, що була, як рана…
…Той вимір! Схрестився… Буде!..
Хоч пам’ять пече і палить
Не мозок, а ніжно – груди,
Що в ласці збудились рано!.. Читати далі…
І сталося так.
І побачив Бог все, що вчинив.
І ото – вельми добре воно!
Буття 1:30, 31
1
І шнурував я серце
Шнурочками білосніжнихчуттів,
у корсети затягнених, з гуманітарки,
вибілених «Асою»… Читати далі…
А он горішину – розполовинили:
І серце вийняли, і душу вийняли.
А та горішина – любов всевишня, –
Ті половини – то дві людини.
Комусь схотілось… Хоч не корилася.
І не заплакала. На те горішина.
Було, серця ті іще тулилися.
Холодна осінь здалась тодішньою… Читати далі…
Проблеми. Скрута. Холод обіймає.
І натовп топче. Що йому до того?
Безсилля знову і безвихідь знову
Зриває час, мов шкірою кривавою…
Вкриває.
Мій дім запнувся хусткою чужою…
Красується в нім не моя жіночість…
…Свою оселю я пройду навшпиньки –
Із тих світів –
на цьому –
не помічена…
Не тінь.
Любов!
Бо материнством, –
Мамою
Лиш тут
засвічуються…
Дорога додому
Під небом.
Вінована тернем.
Суглобами порухи
сплетені до неспромоги.
…Не можу до поступу стати,
а шлях мені твердне,
І ноги німіють,
немов дерев’яниці-ноги. Читати далі…
З-під ніг – земля.
Не те земне тяжіння!
Десь стратилась опора.
Згіркнув жах.
Життя і смерть,
Волання і безвілля
В світах застигли.
В грудях і словах.
Безсилля серця,
давко стерпле в муку.
Ні рушитись не можу, ані
йти… Читати далі…
Спинилась.
Була вже на грані:
збивалась,
зривалась…
А то вже не знала –
до тебе чи бігти, чи йти.
Як йшла – навмання –
то і ночей густих
не боялась, Читати далі…
